VTEM skitter

Кафедра комп’ютерної інженерії

Факультет радіофізики, електроніки та комп’ютерних систем

«Комп’ютерна інженерія» – це технічні (апаратні) засоби і системне програмне забезпечення комп’ютерних систем і мереж універсального і спеціального призначення, а також їх компонент.

Ступені підготовки

В Київському національному університеті імені Тараса Шевченка підготовка за спеціальністю 6.050102 – «Комп’ютерна інженерія», відбувається за програмою «Комп’ютерні системи і мережі» на кафедрі комп’ютерної інженерії за усіма рівнями вищої освіти (бакалаврський, магістерський, освітньо-науковий). Термін підготовки фахівців за першим рівнем вищої освіти (бакалаврський) для отримання освітнього ступеня бакалавр – 4 роки, за другим рівнем вищої освіти (магістерський) для отримання освітнього ступеня магістр – 2 роки, за третім рівнем вищої освіти (освітньо-науковий) для отримання освітнього ступеня доктор філософії – 4 роки. У відповідності до наданих МОН України ліцензій кафедра комп’ютернорї інженерії має право здійснювати набір:

  • бакалаврів на 1-й курс у кількості до 100 студентів
  • магістрів на 1-й курс у кількості до 60 студентів
  • аспірантів на 1-й рік навчання у кількості до 10 осіб

Об’єктом дiяльностi фахiвцiв рiвня бакалавра є апаратне та програмне забезпечення комп’ютерних систем, мереж та їх компонентiв. Пiсля бакалаврату студенти можуть продовжити навчання для здобуття освiтньо ступеня магiстра. Фахiвець рiвня магiстра володiє спецiальними знаннями та навиками для виконання педагогiчних, науково-дослiдницьких та управлiнських функцiй.

Об’єктом діяльності комп’ютерних інженерів є технічні (апаратні) засоби і системне програмне забезпечення комп’ютерних систем i мереж універсального та спеціального призначення, та їх компонент. Комп’ютерна інженерія – поєднання електроніки та комп’ютерних наук, – займається вивченням обчислювальної техніки, починаючи від мікропроцесорів до суперкомп’ютерів. Комп’ютерні інженери – це інженери-дослідники, які профілюються на кафедрі за двома напрямами:

  • засоби програмування та програмні засоби керування ресурсами (програмні платформи комп’ютерних систем)
  • конструкції апаратної частини обчислювальної техніки (апаратні платформи комп’ютерних систем)

На кафедрі для такої підготовки є добре оснащені необхідним устаткуванням ла-бораторії, працюють академії провідних фірм CISCO та Microsoft. Студенти можуть спеціалізуватися в комп’ютерних системах, системному програмуванні, комп’ютерних комунікаціях, мережевих технологіях, вбудованих системах, розпізнаванні образів, експертних системах, мультимедійних системах та інших областях IT-галузі.

Навчальний план кафедри комп’ютерної інженерії складається з п’яти циклів підготовки:

  • гуманітарна та соціально-економічна підготовки
  • природничо-наукова підготовки
  • професійна та практична підготовки
  • дисципліни за вибором навчального закладу
  • дисципліни самостійного вибору студентів

Навчальний план кафедри забезпечує баланс між начальними курсами з комп’ютерних систем, апаратного та програмного забезпеченням і рядом фундаментальних дисциплін з фізико-математичної підготовки. Випускники можуть продовжити навчання в аспірантурі у галузі комп’ютерної техніки або обрати для себе кар’єру, пов’язану з комп’ютерами та їх застосуванням у сфері високих технологій.

Короткий перелік професійних дисциплін, які викладаються на кафедрі включає в себе: алгоритми, дискретна математика, комп’ютерна архітектура і організація, комп’ютерні системи, схеми і сигнали, системи баз даних, цифрова схемотехніка та електроніка, цифрова обробка сигналів та цифровий зв’язок, вбудовані системи, операційні системи, розробка програмного забезпечення, комп’ютерні мережі, системи автоматизованого проектування, соціальні та професійні питання.

Під час навчання на кафедрі студенти можуть обрати одну з двох спеціалізацій:

  • системне адміністрування
  • мережеве адміністрування

Дисципліни, які викладаються в рамках вказаних спеціалізацій, орієнтовані на отримання додаткових знань у відповідних галузях.

Історія кафедри комп’ютерної інженерії

В січні 1952 р. на фізичному факультеті під керівництвом академіка АН УРСР, професора В. Є. Лашкарьова була створена перша в Радянському Союзі кафедра фізики напівпровідників. У 1954 р. кафедра увійшла до складу радіофізичного факультету.

З 1957 по 1960 р.р. завідувачем кафедри був професор В. І. Ляшенко, з 1960 по 1975 р.р. – професор Ю. І. Карханін, з 1975 по 1996 р.р. – професор В. І. Стріха.

У 1991 р. на кафедрі радіоелектроніки було організовано спеціалізацію «Автоматизація наукових досліджень». Вперше в Україні на кафедрі започатковано цикл робіт, спрямованих на інтенсивне впровадження сучасних комп’ютерних та мережевих технологій для автоматизації фізичного експерименту. У 1996 р. кафедра фізики напівпровідників була об’єднана з кафедрою радіоелектроніки і отримала назву напівпровідникової електроніки. Очолив кафедру заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії педагогічних наук України, професор О. В. Третяк.

Під його керівництвом на кафедрі було створено всесвітньо відому школу з фізики напівпровідників. Серед основних наукових напрямків школи можна відзначити теоретичні та експериментальні дослідження контактів метал-напівпровідник, варізонних напівпровідників, напівпровідників у сильних електричних полях, сонячних елементів, фізики надійності напівпровідникових приладів та елементів інтегральних схем, наноструктурованих напівпровідників, хімічних та біологічних сенсорів, органічних напівпровідників та приладів на їх основі, напівпровідникової спінтроніки, фізики ближнього поля, квантово-розмірних ефектів, методи дослідження напівпровідників та гетероструктур тощо.

З 2006 р. кафедру очолював доцент Ю. В. Бойко. З 2008 р. на базі цієї спеціалізації кафедри розпочалася підготовка фахівців за напрямом комп’ютерна інженерія. В 2010 р. кафедра отримала назву комп’ютерної інженерії. В 2012 р. завідувачем кафедри став д.т.н., професор С. Д. Погорілий.

В різні роки на кафедрі працювали професори, лауреати Державної премії України: академік НАНУ, професор В. Є. Лашкарьов, академік АПН, професор О. В. Третяк, член-корр. НАНУ, професор В. Г. Литовченко, М. К. Шейнкман, професори В. І. Григорук, В. М. Добровольський, В. І. Ляшенко, Г. П. Пека, В. І. Стріха, Д. І. Шека, Г. А. Холодар, лауреат премії Ради міністрів СРСР у галузі науки і техніки, професор С. Д. Погорілий, професори І. О. Анісімов, В. А. Бродовий, Ю. В. Воробйов, Ю. С. Жарких, В. В. Ільченко, Ю. І. Карханін, А. М. Король, Є. В. Лашкарьов, С. М. Левитський, В. З. Лозовський, В. А. Львов, Ю. О. Первак, В. А. Скришевський, Г. Є. Чайка, доктори наук Є. В. Бузаньова, Г. В. Кузнецов, а також лауреати Державної премії України, кандидати наук А. М. Воскобойніков, С. П. Павлюк.